BIM-моделювання: методологія роботи

BIM (Building Information Modeling) — це методологія роботи з віртуальною моделлю будівлі, яку створюють геометрично, розміщуючи об’єкти у просторі.

На відміну від звичайного креслення, у BIM кожен об’єкт несе не лише геометрію, а й пов’язані з ним дані — матеріал, характеристики, вимоги до монтажу тощо. Завдяки цьому модель стає єдиним джерелом інформації про проєкт для всіх учасників — від проєктувальників до підрядників і служб експлуатації.

Мета моделі та рівень деталізації (LOD)

BIM-моделі створюють із різною метою — для проєктування, керування будівництвом чи подальшої експлуатації об’єкта. Кожне із цих завдань потребує свого набору інформації, тому правильне планування моделі важливе: вона має містити достатньо даних, але не бути перевантаженою зайвим.

Щоб систематизувати необхідний рівень геометричної та інформаційної деталізації для кожної категорії об’єктів, використовують стандарт LOD (Level of Development / Definition — рівень опрацювання моделі). Він визначає, наскільки детально має бути опрацьований кожен елемент на відповідному етапі проєкту.

У моделі співіснують об’єкти різних типів:

• Фізичні об’єкти — двері, стіни, вікна, перекриття.
• Нефізичні елементи — рівні, приміщення, зони.
• Анотаційні об’єкти — лінії, текст, розміри.

Рідні формати та стандарт обміну IFC

На ринку існує багато програм для роботи з BIM — Revit, ArchiCAD, Allplan та інші, — кожна зі своїм «рідним» форматом. Щоб моделі можна було передавати між різними платформами, потрібен нейтральний формат обміну.

Таким стандартом є IFC (Industry Foundation Classes) — незалежний від конкретної програми формат, розроблений організацією buildingSMART. Він структурує інформацію моделі за класами й, по суті, працює як незмінна, відтворювана копія моделі — аналогічно до того, як PDF використовують для документів.

Інформація в IFC організована за основними класами:

• IfcProject
• IfcObjectDefinition
• IfcRelationship
• IfcPropertyDefinition
• IfcProducts
• IfcProcess
• IfcResources

Власність і відповідальність: банки об’єктів

В ідеалі виробники мали б самі моделювати свою продукцію й публікувати готові BIM-об’єкти. На практиці ж складність виробів часто змушує проєктувальників спрощувати їх або створювати узагальнені (генеричні) об’єкти — а це зміщує питання власності та відповідальності за коректність даних.

Цифрові бібліотеки

Вирішенням стають цифрові бібліотеки об’єктів зі стандартами якості. У низці країн (наприклад, у Великій Британії) національні архітектурні асоціації розвивають такі бібліотеки, де виробники розміщують стандартизовані та перевірені за якістю продукти. Це зменшує дублювання роботи й підвищує надійність даних — вигідно і для виробників, і для проєктувальників.

BIM-моделювання — це не просто тривимірне креслення, а системна методологія, що об’єднує геометрію та дані про будівлю в єдиному середовищі й супроводжує проєкт упродовж усього життєвого циклу.